+11 замовляли? До річниці одного із найбільш неоднозначних матчів в історії світового футболу – UA-Футбол

В одній із відбіркових груп на Євро-1984 за єдину путівку боролися збірні Іспанії та Голландії. Після семи проведених матчів фаворити набрали по 11 очок (за перемогу тоді ще нараховувалося по 2 бали), зокрема обмінявшись домашніми вікторіями – 1:0 у Севільї та 2:1 у Роттердамі. А календар був складений таким чином, що у двох заключних поєдинках групи лідери мали по черзі приймати у рідних стінах аутсайдера квінтету Мальту. Голландці, які мали значно кращу різницю м’ячів, зіграли першими. Впевнено розкотивши острів’ян 5:0 (дублем у тій зустрічі відзначився молодий Франк Райкаард, який забив свої дебютні голи за збірну), “помаранчеві” залишили іспанцям суто математичні шанси – щоб пробитися на Євро, піренейцям потрібно було перемагати мінімум в 11 м’ячів, що виглядало фантастикою. Адже до цього за весь відбірковий цикл “Фурія роха” забила лише 12 голів і не перемагала більше, ніж в один м’яч.

+11 замовляли? До річниці одного із найбільш неоднозначних матчів в історії світового футболу - изображение 1

У виїзному поєдинку з тією ж Мальтою шістьма місяцями раніше підопічним Мігеля Муньоса довелося неабияк помучитися, вирвавши наприкінці зустрічі вольову вікторію 3:2. Та й взагалі, за попередні 12 років іспанці жодного разу не забивали понад п’ять голів за гру. Тому, незважаючи на невибагливість та слабкість мальтійської збірної, майже повністю складеної з любителів, навіть у самій Іспанії мало хто вірив у можливість дива. При цьому, для “Фурії” питання виходу на Євро було надзвичайно важливим – піренейці пропустили три турніри з останніх чотирьох, а півтора року тому дуже блідо виглядали на домашньому чемпіонаті світу. А тому 21 грудня 1983 року мало стати судним днем ​​для збірної Іспанії.

Королівська футбольна федерація спеціально перенесла один із турів Прімери, щоб гравці, викликані в розташування національної команди, змогли провести повноцінний збір. У підсумку підопічні Мігеля Муньоса відпрацювали цілий тиждень у тренувальному таборі Parador de Oromana в містечку Алькала-де-Гуадаїра поблизу Севільї. На передматчевій прес-конференції наставник “Фурії” був обережний у прогнозах, заявивши, що “говорити про 11:0 байдуже, що мріяти про диво, хоча у футболі немає нічого неможливого“. У свою чергу воротар мальтійців Джон Бонелло дозволив собі пожартувати: “Як можна пропустити 11 м’ячів за гру? Адже ми не дитяча команда! Я б, напевно, не зміг повернутись додому, якби пропустив 11 голів“.

+11 замовляли? До річниці одного із найбільш неоднозначних матчів в історії світового футболу - изображение 2

38 років тому команди вийшли на поле стадіону “Беніто Вільямарін” у Севільї, заповненого лише наполовину – серед іспанських уболівальників знайшлося небагато любителів наукової фантастики. Господарі, які грали в чотири (!) нападники (Сарабія, Сантільяна, Карраско, Рінкон), зі стартовим свистком кинулися на ворота суперника, і вже на 2-й хвилині матчу отримали право на пенальті – у штрафному майданчику був збитий Лобо Карраско. Проте Хуан Сеньйор із “точки” пробив у штангу, а на підборі першими були мальтійські захисники, які вибили м’яч на кутовий. Не найкращий початок для команди, якій потрібно забивати 11 м’ячів! Щоправда, наприкінці чверті години гри ударний форвард “Реала” Карлос Гонсалес, більш відомий як Сантільяна, все ж таки “розчаклував” ворота острів’ян. Але за 10 хвилин сталося непередбачене. Рідкісна вилазка “іоанітів” на половину поля господарів завершилася ударом навмання з-за меж штрафного майданчика у виконанні Сільвіо Демануеле. М’яч, потрапивши в Антоніо Маседу, змінив траєкторію і опинився в сітці, за спиною у дебютанта “Фурії рохи” Франсіско Буйо (основний голкіпер команди Луїс Арконада був травмований) – 1:1. І хоча до перерви наполегливий Сантільяна відзначився ще двічі, рахунок 3:1, при якому суперники йшли відпочивати, лише підтверджував нереальність іспанських планів: перевага у два м’ячі виглядала надто скромною порівняно з грандіозним завданням, яке стояло перед господарями поля.

Але в другій половині зустрічі почало творитися щось неймовірне. Спочатку взяв слово найкращий бомбардир Прімери того сезону Іполіто Рінкон з “Бетісу”, забивши на 47-й та 55-й хвилинах. Потім з інтервалом у 75 секунд (60-а та 62-а хвилини) дублем відзначився Маседа, реабілітувавшись за образливий рикошет у першому таймі. Майже одразу ж Рінкон оформив хет-трик – 8:1. Ще за 10 хвилин до покеру дістався Сантільяна. І тут же гості залишилися у меншості – другий “гірчичник” отримав молодий захисник острів’ян Майкл Деджорджо. Оборона мальтійців зовсім розсипалася і за чверть години гри, що залишилися, отримала ще три “пробоїни” – після точних ударів Рінкона, Ману Сарабії та Хуана Сеньйора, того самого, що змарнував пенальті в дебюті зустрічі.

Останній гол викликав загальний вибух радості та тріумфу: купа-мала на полі, обійми на лаві запасних, екстаз на трибунах та в ложі ЗМІ. Іспанія продовжувала атакувати і забила ще раз, але Рафаель Гордільйо зробив це з офсайду. Втім, це вже не мало особливого значення, бо фінальний свисток турецького рефері Ерхана Гекселя зафіксував перемогу господарів із необхідною різницею в 11 м’ячів (12:1). Полі Рінкон не став повертати м’яч арбітру, прихопивши його на згадку як сувенір, а на поле одразу ж вибігли натовпи вболівальників, які ледь не задушили своїх улюбленців у радісних обіймах. Іспанський державний телеканал TVE перервав свої передачі, щоб транслювати екстрений випуск новин про неймовірну перемогу. У роздягальні гравців “Фурії” від імені уряду привітав тодішній міністр культури Іспанії (та майбутній генсек НАТО) Хав’єр Солана. На післяматчевій прес-конференції тренер переможців Мігель Муньос назвав здобуту вікторію “найщасливішим моментом у своїй спортивній кар’єрі”, а капітан Хосе Антоніо Камачо зі сльозами на очах зізнався: “Я пишаюся, що є частиною команди, якій позаздрить увесь світ“.


+11 замовляли? До річниці одного із найбільш неоднозначних матчів в історії світового футболу - изображение 3

Підсумковий результат матчу викликав ефект бомби, що розірвалася. Хоча Королівський футбольний союз Нідерландів зовні дуже спокійно поставився до всього, що сталося, і навіть привітав іспанську збірну, голландські (і не тільки) ЗМІ відкрито твердили про змову та підкуп, а бульварна преса взагалі називала те, що сталося, “маскарадом”. “Хвилю” запустив один португальський журналіст, який стверджував, що в перерві бачив активні переговори функціонерів двох федерацій, темою яких могло бути здавання гри. Проте УЄФА, ретельно вивчивши відеозапис матчу, не виявив нічого кримінального. І справді, виходячи з її перегляду, ні до чого причепитися неможливо. За першим таймом взагалі створюється враження, що мальтійці билися відчайдушно. А град голів після перерви можна пояснити і тим, що острів’яни-аматори просто не витримали найпотужнішого шквалу атак господарів. Словом, якщо підкуп і мав місце, кінці вдалося надійно сховати у воду. Щоправда, незабаром після матчу з’явилися чутки про те, що гравці збірної Мальти були помічені на одному з найпрестижніших іспанських курортів, де весело та безтурботно відзначали Різдво.

Через багато років голкіпер мальтійців Джон Бонелло, який після тієї гри, хоч і зазнав на батьківщині неабиякої критики, але зберіг місце у збірній (до речі, зараз ворота острів’ян захищає його син Генрі Бонелло), запевняв: “Усі ці злі історії, все це – брехня. Моє сумління чисте, я можу подивитися всім прямо в очі. Тоді і зараз“. У тому ж інтерв’ю гравець звинуватив в упередженості турецького суддю та заявив, що бачив, як іспанські функціонери заходили до суддівської кімнати з коштовними подарунками. Сам же Ерхан Гексель згадував про севільський матч із посмішкою:

“Після гри мене впізнавали вболівальники, вони махали, коли я виїжджав зі стадіону. Наступного дня мені спробували подарувати ремінь у магазині – власник мене впізнав. Але я відмовився та заплатив за нього. Нас возили до турецького консульства. І консул сказав мені, що я за одну ніч зробив більше для іспансько-турецьких відносин, ніж він за п’ять років. Яка смішна людина!”.

Як би там не було, але УЄФА порахував за краще заплющити очі на більш ніж підозрілий рахунок, не ставши проводити ретельне розслідування. Здобувши путівку на ЧЄ-1984 до Франції, іспанці дійшли там до фіналу, в якому поступилися господарям (0:2). Багато часу по тому вінгер тієї команди Лобо Карраско, згадуючи, як розпочинався їхній шлях до віце-чемпіонства, заявив:


“Розумієте, якби був якийсь договір, то хтось вже давно про це проговорився б. Ми живемо у світі, де неможливо зберігати секрети. А той матч, він був наче маленьке диво – у житті будь-якого футболіста бувають дві-три подібні гри. І це було саме те диво, на яке ми заслужили”.

Фото – з архіву

Source: news.google.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *