Владимир Брынзак: Надеюсь, до Олимпиады удастся преодолеть все сложности – Федерація біатлону України

Завтра гонками з масовим стартом в Ансі завершується груднева частина біатлонного сезону. Її підсумки ми підбиваємо у традиційному інтерв’ю з президентом Федерації біатлону України Володимиром Бринзаком.

– Володимире Михайловичу, практично завершено перший триместр біатлонного сезону. Якщо оцінювати результати загалом, Ви задоволені тим, як команда прямує до Олімпійських Ігор?

– Хотілося б, звісно, ​​більшої стабільності. Але, враховуючи, що нас цього сезону як ніколи переслідують різні болячки, це дуже збиває. І складається враження, що ми маємо якісь серйозні проблеми. Я сподіваюся, що за час до Олімпіади нам вдасться всі складнощі подолати, але йти до головного старту сезону з таким багажем не дуже приємно.

– Чимало питань викликав склад чоловічої збірної на етапі Кубка світу в Ансі. І якщо з аргументом про необхідність підготовки основи всі загалом погодилися, то питання – чому команда виступала лише втрьох, залишається у багатьох уболівальників.

– Юрай Санітра пропонував, щоби приїхав хтось із хлопців команди Б. Але старший тренер другої збірної Микола Зоц сказав, що не бачить логіки, щоб відправляти когось на 600 кілометрів задля участі в одній гонці. Адже водночас на Кубку IBU у програмі є змішані естафети, сильний жіночий склад, і можна поборотися за гарні місця. Плюс проблеми із логістикою. У сумі всіх аргументів Зоц переконав Санітру, і таким чином ми заявили лише трьох хлопців.

– Часто наші тренери навіть через незначне нездужання не випускають спортсменів на гонку. А Руслан Ткаленко, очевидно, не відійшов ще від наслідків коронавірусу і був не готовий до гонки.

– Ну, Ткаленко за кілька днів до цього біг на Кубку Австрії, був там четвертим… Тому Юрай хотів перевірити – в якій готовності він зараз перебуває. Тим більше, особисто вже давно його не бачив, стежив за підготовкою лише на відстані. Та й Руслану треба було таки дати шанс: раптом би зібрався і ще зміг поборотися за путівку на Олімпіаду.

– Юрай Санітра казав, що планує після гонок в Ансі зробити остаточний вибір олімпійської п’ятірки. Оскільки четверо цілком зрозумілі, а Тищенко та Лесюк – приблизно на одному рівні, чи не планує Юрай подивитися хлопців у справі на німецьких етапах?

– Зараз усі хлопці будуть на зборі із Санітрою, і там тренер ще визначиться – можливо, спробує ще когось у зв’язці Оберхоф-Рупольдинг. Але ми розуміємо, що основну четвірку вже визначено. І п’ята людина потрібна насамперед для підстраховки в естафеті.

– На відміну від хлопців, жіноча збірна не стала пропускати етап в Ансі. Потрапляння до мас-старту Олени Білосюк та Дар’ї Блашко – достатній привід для оптимізму?

– Для нас не було самоціллю – відбиратись у мас-старт. І, я думаю, завтра дівчата вирішуватимуть свої завдання, які поставить тренер. Можливо – зроблять наголос на відпрацюванні стрільби, або ще на чомусь. Наразі головне – не індивідуальні очки, а якісна підготовка до Олімпіади. І уважно стежити за станом спортсменок, щоби десь не перебрати змагальних навантажень. Якщо комусь треба розбігтися – стартувати більше, комусь треба перепочити – пропускати гонки. Ми ж бачимо, що і в інших командах йдуть тактичні ігри при підготовці до Олімпіади: поки не біжить Вірер, пропускає старти Екхофф, інші, думаю, теж у січні дуже уважно й акуратно плануватимуть свій графік.

– А чи не насторожує, що, по суті, у нашої головної надії на медаль в особистих гонках, Юлії Джими, так розладналася стрільба?

– Я гадаю, зараз на зборі цей момент можна налагодити. Мені здається, у Юлі зараз психологічно виник страх перед стрільбою. Побоювання пройдуть – і все налаштується. За Юлю я не хвилююся, як і за Білосюк, і за Блашко. Нам зараз важливо визначити четвертий-п’ятий номери команди, щоб укомплектувати склад на Олімпіаду.

– До проблем команди додалися складнощі зі здоров’ям Ірини Петренко, яка раніше розглядалася як «залізний» кандидат на Пекін.

– Так, у неї вже місяці зо три продовжується кашель. При великому навантаженні вона задихається і відповідно не може бігти на максимумі. А потім після гонок усю ніч кашляє, не відновлюється. Тому ми вирішили зняти її поки що з підготовки – завтра вона прилетить до України, тут обстежиться, поставлять діагноз. За тиждень спробуємо розібратися, розпочати лікування. А 26 грудня Іра вже поїде до Поклюки, продовжуватиме роботу з командою.

– З огляду на всі нюанси із самопочуттям дівчат, Ви можете уявити варіант, за якого на Олімпіаду поїде Катерина Бех чи Анна Кривонос?

– Бех-Кривонос навряд чи. Швидше, Бех та Валя Семеренко. Але ми сподіваємось, що і Іра Петренко, і Настя Меркушина зможуть посперечатися за місце в олімпійській команді. Наскільки мені відомі плани Уроша Вєлєпєца, він хоче частину основи раніше відправити до Антхольца, а на етапі в Рупольдінгу організувати огляд претенденток на заявку на Олімпіаду.

– Як зараз триває підготовка у Насті? Вона вирішила проблеми зі здоров’ям, розпочала тренування?

– Наскільки я знаю, вона вже тренується у Тисовці, хоча лікарі взагалі рекомендували їй два тижні провести у теплі. Вона пройшла курс лікування у соляних кімнатах на Закарпатті, а зараз розпочала підготовку.

– Настя виступить на чемпіонаті України?

– Так, вона буде у Буковелі. Я теж планую туди поїхати, якраз буде нагода подивитися на її стан, поспілкуватися.

– Хто ще із представників команди А буде у Буковелі?

– З Європи повернуться Віта Семеренко та Надія Бєлкіна. Інші хлопці та дівчата продовжать готуватися до січня. А там уже тренери визначать – хто виступить на Кубку світу, хто – на Кубку IBU.

– Якщо вже зайшла мова про Буковель, розкажіть, які найближчі перспективи розвитку комплексу? Нещодавно було ухвалено бюджет на 2022 рік – там закладено кошти для продовження будівництва?

– У мене поки що не було можливості детально вивчити зміст бюджету. Але я знаю, що над цим питанням працюють. До того ж є Постанова Кабміну щодо розвитку бази в Буковелі, де наступного року пройде Всесвітня Гімназіада, а це десять видів спорту. Тому я впевнений, що будівництво продовжиться і за це особливо не хвилююся.

– А якщо говорити про фінансові перспективи біатлону загалом?

– Тут поки що новини не найоптимістичніші. Поки що, якщо виходити з інформації, яку до нас довели, фінансування біатлону урізається майже наполовину. Це трохи дивно, бо загалом бюджет міністерства збільшується вдвічі. Я поки що ні з ким не зустрічався з цього приводу. Зараз головне – Олімпійські Ігри, а вже ближче до весни будемо займатися цим питанням.

– Наскільки подальші перспективи нашого біатлону залежать від результатів конкретно Олімпіади в Пекіні?

– Ми в будь-якому разі розвиватимемося. Наразі ремонтується база у Тернополі. Базу в Сумах переводять у комунальну власність, щоб можна було включити її до програми «Велике будівництво» і також упорядкувати. Центр олімпійської підготовки у Чернігові передали до державної власності, і ми вже робимо проект реконструкції.

Якщо говорити про розвиток на місцях, то відновлюємо федерацію на Івано-Франківщині, вже функціонує федерація на Закарпатті – діти вже займаються на зборах у Тисовці. Добре розвивається Харків, а на юнацькому чемпіонаті України порадували високими місцями діти з Києва. Ми запустили процес розвитку біатлону в Україні і він не може зупинитися, навіть якщо на якійсь Олімпіаді ми залишимося без медалі.

Тим більше, зараз у нас з’являються молоді гарні хлопці – є з ким працювати. І я радий, що Юрай Санітра дав добро продовжити роботу із командою у наступному олімпійському циклі. Ми говорили, що молоді перспективні хлопці підключаться до роботи з командою А, щоб під керівництвом Юрая швидше змогли вирости у сильних спортсменів. Ну і вже є хороша чоловіча команда – сподіваюся, після Пекіна залишаться не лише Підручний, а й Прима.

З дівчатами трохи складніше – там ситуація з гіршим резервом. Хоча в нас періодично спалахують зірочки, на яких ми сподіваємось: Журавок, Меркушина, Кривонос… Проте вони, на жаль, із зірочок не виросли у повноцінних зірок, як Підгрушна, Джима, сестри Семеренко… Але ми не опускаємо руки: є Катя Бех, сестри Городні, Саша Меркушина… Може, найближчим часом ще хтось зуміє проявити себе досить яскраво.

– До речі, про Сашу. Як Ви вважаєте, чим пояснюються її помилки в гонках з трактування правил?

– Ну якщо людина тренується одна: одна стріляє, одна бігає – вона і помилки робить сама… У колективі є спаринги, установки тренера – це все дисциплінує. Та й плюс – робота з батьками має не лише позитивні сторони. Часто це й стрес, емоції, сльози… Це впливає. Але, сподіваюся, у наступному олімпійському циклі ми вже припинимо практику індивідуальних підготовок. Або працюємо в команді, або – самостійно і власним коштом. Думаю, це буде правильно.

– В останні роки наші спортсмени регулярно виступали у традиційних Різдвяних гонках. Але цього року поки що дуже мало інформації – і про склади команд, і про те, чи відбудеться гонка взагалі?

– Ми отримали запрошення від організаторів виступити у Рупольдингу та підтвердили участь Юлії Джими та Дмитра Підручного.

– Володимире Михайловичу, і на закінчення ще раз подивимося у бік Пекіна. Традиційно, у нас найбільші надії на медалі на головних стартах були пов’язані з жіночою естафетою. А які гонки, або одну гонку, для нас Ви могли б виділити з урахуванням нинішньої ситуації, коли чоловіча збірна теж підтягнулася?

– Боротися будемо в кожній гонці, використовуватиме кожен шанс. І, гадаю, що у Пекіні маємо виглядати конкурентоспроможно. Але якщо виділяти одну гонку, то змішана естафета. По-перше, як мінімум по двоє хороших чоловіків та жінок у складі у нас точно є. По-друге, якщо вдасться розпочати Олімпіаду, а змішана естафета – перший вид у біатлоні, то й далі буде набагато простіше. Ну і, по-третє, ми вже маємо хороший досвід змішаної естафети на чемпіонаті світу, коли ми були четвертими буквально в секундах від призових місць. Але Олімпіада – це завжди лотерея. І ми сподіваємось витягнути в ній щасливий квиток, і що важливо – наполегливо працюємо для цього.

Зараз уже з’явилася ясність – як ми добиратимемося до Пекіна. Заключний збір перед вильотом до Китаю команда проведе в Антхольці, поєднуючи його з етапом Кубка світу. А вже звідти 26 січня літаками з Мюнхена до Франкфурта, потім прямим рейсом – з Франкфурта до Пекіну.

– Дякуємо велике за інтерв’ю! Залишається побажати, щоб частина підготовки до Олімпіади, що залишилася, пройшла без збоїв, до Пекіна полетіли сильніші і там показали свої найкращі результати!

Спілкувався Євген Тарасенко

Source: news.google.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *